Ти, як генератор щастя, працюєш на моєму паливі,
робиш кольорові салюти з метеликів.
Навіть не помічаю оголені сухожилля дерев, яким
боляче без листя.
Навіть не помічаю бензинові сльози землі , закованої
у асфальт, яку вже не вставляють вихлопні гази, наповнюючі її легені.
Вона вже навіть стомилась розсовуватись під ногами
суцко-менеджерів і спалювати їх в собі.-Не лізе! Так, саме тих фалосів, в яких
замість серця кам’яна свиня, куди вони щодня закидають бабло , за яке готові
перегризти дріт Сонця.
Навіть не помічаю криків мертвих тварин в наших
шлунках, як вони б’ються на волю.
Може це кохання?..
Учасник №11
І хто це, хто це, хто це, хтоце, хтоце????????
Це вже ніхто. Раніше це був чоловік, що ходив на
Павло-Кічкас ловити мертву рибу.
Сам, кажуть, колись працював на заводі,
Та необережно закохався у чорні хмари над совковими
спорудами,
Тому весь час ходив ловити мертву рибу на
Павло-Кічкас.
Рибу, червону від мідної руди.
Рибу, чорну від вугілля.
Чорні гори, червоні ріки.
Навіть покинув роботу на заводі, пестив кішечку з
тоненькою мордочкою,
Годував її рибинами…
Сам. Кажуть, плів тенета.
Пив і рибалив, рибалив і пив, пив і рибалив, рибалив
і пив.
Його дружина дуже ревнувала його до чорних ґверових
хмар,
Тому народила йому дочку і пішла з іншим.
А він сидів і рибалив, рибалив і пив.
Котячі очі занадто небезпечні, але ж він кохав свою
дружину,
Вона сварилася на нього, він переживав,
Носив додому рибу, не знав, що робити, нарешті
розвівся,
А потім зупинилися заводи на Павло-Кічкасі…
Він залишився один, поціновувач ґверових хмар.
З ним весь час ходила ця клята кішечка, яка тепер
стала моєю неодмінною ношею.
«Тому уявляєш, повісився!»
«Боже правий!» - охає інша і хреститься.
Перша продовжує: «Отак він сидів, в’язав тенета, на
них і повісився!»
Бабусі-квіткарки на цвинтарі сидять під простеньким
хрестом
І вінки продають.
Коли він був іще живий, то кохав, його серце було
повне – бери та вичавлюй
Цю дивну густу рідину.
Кохав ґверові хмари, дружину і кішечку.
Усе це згодом і вкоротило йому віку.
І на всіх фотокартках було написано:
«Я вас люблю», «Я вас люблю», «Я вас люблю»…
Сьогодні, а саме за 10 годин до початку конкурсу, журі відібрало з понад 30 анкет, 12 найкращих. Як нам повідомило журі, обирати було важко, бо, цитую одного з журі конкурсу, Ярослава Ґадзінського: "я побачив загальний рівень і деякі тенденції, оцінки та градацію ставив навіть за вдалі образи та метафори,
безперечно з цих учасників будуть непогані люди, принаймні з деяких".
Ці новини нас дуже радують. Також він сказав: "мені було цікаво як пишуть та взагалі з чого починають писати, бо сам же таким недавно був!" Звичайно з отриманих анкету було видно, що деякі лиш починають, а деякі вже "маститі". Сподіваємось поетичний конкурс "КОЛІР" все прояснить. Звичайно, ті конкурсанти, що не попали в конкурс, можуть приходити та вступити поза ним. Але все-одно усіх з нетерпінням чекаємо.
Також для заального бачення додаємо вірші, які пройшли відбір, і які Ви можете почути, прийшовши 25 листопада о 16.30 в Культурно-Мистецький Центр при Національному університеті "Києво-Могилянська академія"
Ось власне й додаю вірші учасників нашого конкурсу:
Учасник №1
Запахом лона з еротичних
казок
Б'є із вікна
Весна у общагу.
Цвіт вишневий, мов перший пушок
Летить і гамує
Спрагу.
Спрага й весна
Та не празька весна
А на дворі
Не шістдесяті, а Нульові
Сьогодні, а саме за 10 годин до початку конкурсу, журі відібрало з понад 30 анкет, 12 найкращих. Як нам повідомило журі, обирати було важко, бо, цитую одного з журі конкурсу, Ярослава Ґадзінського: "я побачив загальний рівень і деякі тенденції, оцінки та градацію ставив навіть за вдалі образи та метафори, 